Моніторинг червня зафіксував певне зростання кількості конфліктних ситуацій у медійній сфері України у порівнянні з попереднім місяцем.

Тут варто наголосити, що у нашому моніторингу йдеться лише про ті факти, які так чи інакше отримали публічний розголос. На жаль, як ми вже неодноразово підкреслювали у висновках попередніх моніторингів, значна частина випадків цензури, тиску на журналістів та різноманітних порушень їхніх прав залишаються „в тіні”.

Така ситуація, серед іншого, пояснюється тим, що практика цензурування, адміністративного тиску та суто пропагандистського, маніпулятивного використання переважної частини українських ЗМІ (в першу чергу – інформаційно–політичних блоків телевізійного мовлення та громадсько-політичних видань) давно перетворилася на рутинне явище і тільки в окремих випадках стає предметом широкого громадського обговорення. Заради об’єктивності треба зазначити, що проблеми для журналістів створюють не лише представники влади (хоч вони мають у цій справі безумовну перевагу). Як бувало і раніше, претензії до мас-медіа (зокрема в судовому порядку) висловлюють і представники опозиційних політичних сил. Це й не дивно, якщо врахувати ту роль, яку доводиться виконувати в політичній боротьбі багатьом ЗМІ і журналістам.

І все ж навіть окремі факти, які стають відомими, є досить показовими і адекватно характеризують ситуацію в медійній сфері.

У червні найбільша кількість конфліктних ситуацій відбулася в залах судів. Було зафіксовано 3 нових судових позови до ЗМІ. Ще 5 позовів знаходилися на етапі судового розгляду.

З них одна справа була вирішена на користь журналіста та його газети. Апеляційний суд міста Києва задовольнив апеляційні скарги газети „Голос України” та журналіста Сергія Лавренюка. Суд скасував рішення Дарницького районного суду від 27 червня 2003 року про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування відомостей, що не відповідають дійсності і відмовив позивачам - ЗАТ “ТНК-Україна-Інвест”, ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез”, О. Г. Креденцеру – у задоволенні їхніх позовних вимог у повному обсязі.

Таким чином 23 червня Апеляційний суд фактично встановив, що відомості, викладені у статтях С. Ларенюка “Спецоперація “санація”, “Спецоперація “санація”- 2” та “Навіщо платити більше”, відповідають дійсності.

Зафіксований і зворотний приклад. Печерський райсуд наклав на публіциста Дмитра Чобота (автора книги „Нарцис”, присвяченої деяким сторінкам біографії глави президентської адміністрації Віктора Медведчука) стягнення у розмірі близько 19 тисяч доларів США. Стягнення у розмірі 9, 5 тисяч доларів США накладено на видавництво, яке опублікувало згадану книгу.

Тим часом, інші судові процеси ще не знайшли у червні свого вирішення. Це, зокрема, стосується такої резонансної справи, як справа за позовом газети "Антена" Валерія Воротніка та тимчасово безробітної Марії Самбур до газети „Україна молода”. У червні на своїх засіданнях Шевченківський суд міста Києва обмежився тим, що залучив до справи у якості співвідповідачів заступника редактора газети "Україна молода" Олену Зварич та директора Радіо „Континент” Сергія Шолоха.

30 червня судовий процес над засновниками "Львівської газети" Маркіяном Іващишиним та Ярославом Рущишиним перенесений із Сихівського суду до Шевченківського. Маркіян Іващишин звернувся до Апеляційного суду Львівської області з вимогою перенести слухання справи до іншого суду Львова, оскільки він вважає , що справу по суті повинні розглядати або в Шевченківському райсуді (у цьому районі зареєстрований культурно-художній центр "Дзига", що є засновником газети) або у Франківському, де зареєстроване СП "Троттола", яким керує Ярослав Рущишин.

У червні також зафіксовано три випадки відмови журналістам у доступі до інформації. Як це переважно траплялося і раніше, ці випадки стосувалися журналістів регіональних ЗМІ (Вінниця, Суми, Кривий Ріг).

Справа проти організованої злочинної банди, однієї з жертв якої став тележурналіст Ігор Александров, буде слухатися в Краматорську . Про це повідомляє газета "Остров". За її даними, між Генеральною прокуратурою і Верховним Судом була досягнута така домовленість.

Нагадаємо, Ігор Александров помер від сильних побоїв у липні 2001 року. У вересні 2003 року Генеральна прокуратура заявила про арешт "виконавців убивства Александрова - громадян Турсунова й Онишко", а також обвинуваченого у "замовленні" тележурналіста - Олександра Рибака і його брата Дмитра, який, на думку прокуратури, був організатором убивства.

Ряд конфліктних ситуацій, зафіксованих у червні, явно ознаменували наближення президентських перегонів. Кожен з цих випадків представляє різні „підходи”, різні способи (переважно незаконні), які, судячи з усього, будуть застосовуватися владою в боротьбі з незалежними ЗМІ в ході майбутнього політичного протистояння.

Так, у ході довиборів у 151 окрузі на Полтавщині було підмінено статтю в газеті "Життя і слово", де розповідалося про приїзд на округ лідера "Нашої України" Віктора Ющенка. У номері від 16 червня 2004 районна газета "Життя і слово" розмістила репортаж про візит Ющенка в Карлівку із фотографіями. На одній із них Ющенка було зображено разом із кандидатом від "Нашої України" Олександром Куликом. Коли тираж вже надійшов в кіоски та поштові відділення, він несподівано був вилучений і знищений. Замість нього оперативно було виготовлено майже ідентичний – але вже без цього репортажу.

З фактом відмови у наданні друкарських послуг зіткнулася редакція опозиційного видання – тижневика „Остров”. Видавництво газети „Донбас” повідомило редакцію більше не друкуватиме газету.

У листі причиною відмови названа велика завантаженість устаткування та регулярна поломка друкарських верстатів. Директор типографії Олександр Грицюк у телефонній розмові з редактором „Острова” Євгеном Талишевим повідомив, що жодних причин, крім технічних, для розірвання угоди з видавництвом немає.

Разом з тим, 15 червня редакцію "Острова" за декілька годин до здачі чергового номера газети до друку повідомили про підвищення тарифів на типографські послуги більш, ніж в 1,5 рази – на 63%.

Видавництво "Донбас" – не перше, що відмовило "Острову" в типографських послугах. У листопаді минулого року з аналогічних причин відмовилось виконувати умови угоди видавництво "Донеччина".

В кабельних мережах Донецької області було відключено мовлення єдиного опозиційного телевізійного каналу – „5 канал”. Відключення мотивувалося технічними проблемами, хоч у повідомленні прес-служби каналу йдеться про те, що відключення у кабельних мережах „5 каналу” відбувається за вказівкою місцевої влади.

Мовлення, таким чином, було припинене у Донецьку, Артемовську, Селідовому, Димитрові, Єнакієвому. Відключення каналу було здійснене на порушення угод, підписаних між "5 каналом" та кабельними асоціаціями "Донбастелемережа" та "Укртелемережа".

Нарешті, вельми резонансним стало відкриття кримінальних справ проти керівників найбільшого оператора кабельного телебачення в Києві – компанії „Воля”. Їм інкримінується неліцензійна діяльність, зловживання службовим становищем та розповсюдження порнографії. Столична прокуратура порушила 3 кримінальні справи за поширення порнографії. Згідно з повідомленням, під час перевірки діяльності "Волі" правоохоронці встановили, що компанія пропонувала глядачам набір каналів з позначкою “дорослий”. Вони, згідно з ліценцією, не входять до переліку каналів, дозволених для ретрансляції. Зміст телепродукції, яка поширюється цими каналами, чиновники трактують як порнографію.

Натомість, на думку багатьох експертів відкриття кримінальної справи базується на претензіях політичного характеру. На цю думку, зокрема, наштовхує той факт, що попри те, що діяльність „Воля” здійснює вже давно, кримінальна справа з’явилася саме тоді, коли „Воля” розпочала у своїх мережах трансляцію парламентського каналу, а дещо раніше і трансляцію опозиційного „5-го каналу”.

Втім, схоже на те, що "справа "Волі" має як політичну, так і суто економічну складову й інспірована тими силами, які хотіли б перехопити достатньо прибутковий бізнес, заодно гарантувавши більшу політичну лояльність.

Отже, як ми і передбачали, починаючи роботу над цим моніторинговим проектом, з початком президентської кампанії та загостренням політичної боротьби тиск на ЗМІ посилюється, набираючи все жорсткіших форм. Відключення мовлення, відмова в друкарських послугах, випуск фальшивих „газет-дублерів”, відкриття кримінальних справ – все це, звісно, далеко не нові прийоми. Але, судячи з усього, нам вже ближчим часом доведеться зіткнутися з їх масовим використанням.

На сайті КНМП можна ознайомитися з Таблицєю та Хронологією конфліктних ситуацій в медіа-сфері України за червень 2004 р.

Київська незалежна медіа-профспілка: info@profspilka.org.ua
Одеська Незалежна профспілка журналістів: npj@farlep.net