Квітневий моніторинг КМНП виявив 30 конфліктних ситуацій, пов’язаних зі ЗМІ та журналістами. Нагадаємо, що до цього числа включаються, як ситуації, що відбулися або виникли безпосередньо у поточному місяці, так і ті, які відбулися раніше, але в розглядуваний період зазнали певного розвитку (наприклад відбулися судові засідання за поданими раніше позовами, відкрилися кримінальні справи за виявленими фактами etc).

Квітень встановив справді рекордний показник за відмовами журналістам у доступі до інформації –15 випадків. Кількість нападів на журналістів порівняно з березнем зросла на один – 5 випадків. Дещо знизилась кількість поданих до журналістів судових позовів – у квітні таких зафіксовано 3. Ще два позови було розглянуто від самих журналістів – один з них був завершений вичерпанням предмету позову (журналісту було надано акредитацію). Другий позов поки що знаходиться на розгляді суду.

Левова частка порушень, скоєних проти журналістів у квітні, сталися у ході проведення виборів міського голови Мукачевого.

Надзвичайно резонансна ситуація гострого політичного протистояння у Мукачевому не могла не привернути величезного інтересу мас-медіа. Ставлення до преси, продемонстроване владою і певними представниками зацікавлених політичних сил під час мукачівських виборів, стало дуже показовим – перш за все з позиції висвітлення майбутніх президентських виборів.

Методи "роботи з пресою" у Мукачевому вразили не стільки особливою оригінальністю, скільки абсолютно відвертою, неприхованою зневагою до закону, яку проявила місцева влада (за повною підтримкою столичних можновладців) – йдеться як про виборче законодавство, так і про законодавство інформаційне.

Схема ізоляції представників ЗМІ від інформації про хід виборчої кампанії та ходу голосування у Мукачевому була надзвичайно простою, вона не передбачала жодних технологічних хитрощів. Значна кількість представників ЗМІ, які прибули до Мукачева за кілька днів до дня голосування елементарно не допускалися у приміщення територіальної виборчої комісії. Приміщення просто блокувалося посиленим нарядами міліції, які посилалися на відповідне розпорядження голови ТВК. Зв’язатися з самим головою ТВК було неможливо, офіційних відмов не було, вручити скарги на перешкоджання журналістській діяльності фактично не було кому. Не залишалось нічого іншого, як складати відповідні акти про порушення і звертатися до суду з оскарженням дій ТВК.

Логіка "закритого режиму" роботи ТВК була зрозуміла – напередодні виборів ангажована територіальна комісія очікувала рішення зверху про зняття кандидата від „Нашої України”. Зрозуміло, що реальна можливість подібного кроку не передбачала вільного доступу преси.

Спеціальна місія Київської незалежної медіа-профспілки, яка прибула до Мукачева, робила неодноразові безуспішні спроби увійти до приміщення ТВК – з тим, щоб добитися від її керівника припинення спроб перешкодити роботі журналістів. З іншого боку, нашою місією, на жаль, не було зафіксовано особливої активності журналістів у намаганні добитися дотримання своїх законних прав, так само як важко назвати активною реакцію спостерігачів (в т.ч. – від міжнародних структур) у відстоюванні цих прав.

Хоча видається, що складання актів про порушення, подача журналістами масових скарг (у тому числі – і до суду) могли б стати легітимним і достатньо вагомим підґрунтям для подальшого визнання сфальсифікованих виборів недійсними, або хоча б ускладнити життя порушникам закону на наступних виборах. Що стало причиною такої пасивності – важко сказати.

Не надто активною виглядала у переддень виборів позиція опозиційних депутатів у питанні про забезпечення прав журналістів. Очевидно, це було наслідком міркувань політичної доцільності – соціологія показувала перевагу їхнього кандидата і вони не були активно зацікавлені у фіксуванні порушень. Неприйняття тервиборчкомом рішення про зняття Віктора Балоги, здається, ще більше приспало пильність загалу журналістів та спостерігачів. Як показав подальший розвиток подій, цією компромісною позицією сповна скористалися організатори фальсифікації виборів.

У день голосування вони дали "відмашку" на відносно вільний допуск преси на виборчі дільниці. Відносно – оскільки, ті хто контролював ситуацію на дільницях від влади, досить чітко відділяли, так би мовити, „реальних” журналістів, від спостерігачів, багато з яких в силу законодавчих бар’єрів, були змушені виконувати свої функції під прикриттям журналістських посвідчень. Саме вони в більшості випадків стикалися з фактами погроз, силового тиску, виведення з приміщень.

Після закінчення голосування, за єдиною командою, знову був включений "механізм" блокування – тепер уже як приміщень дільничних комісій, так і тервиборчкому – за участю представників місцевого криміналітету. Певний спалах активності народних депутатів, спостерігачів, частково - і представників ЗМІ у цей момент був уже запізнілим. Спроби ж представників преси отримати доступ до суспільно важливої інформації про підсумки виборів – були вже приречені на невдачу.

Певна річ, ні в кого немає ілюзій щодо того, що навіть повноцінна і надактивна позиція спостерігачів і журналістів могла суттєво вплинути на ситуацію – надто вже нахабним і відвертим було мукачівське беззаконня і зневага до демократичних процедур – у тому числі і за участю представників влади і охоронців закону.

Але, так само, немає сумнівів у тому, що події у Мукачевому повинні стати серйозним уроком, принаймні, для тих організацій і окремих осіб (у тому числі – і міжнародних), хто переймається проблемою забезпечення в Україні прозорих і демократичних виборів. Від цього прямо залежатиме – чи перетвориться вже у жовтні вся Україна на одне „велике Мукачеве”. Ми не розглядаємо зараз суто політичні аспекти проблеми. Але цілком очевидно, що роль ЗМІ у забезпеченні прозорості виборчого процесу переоцінити неможливо. До розуміння цього мають прийти всі суб’єкти цього процесу – і в першу чергу ті з них, які зацікавлені у такій прозорості.

Жодні компроміси у цій ситуації неприпустимі – ні з яких міркувань. Єдина можливість досягти хоч якогось прогресу в цій ситуації – концентрувати увагу громадськості на кожному факті порушення прав журналістів, перешкоджання їх професійній діяльності, де б і під якими приводами вони не відбувалися. Кожен такий факт має стати предметом широкого громадського осуду і призводити до відповідних юридичних наслідків. Забезпечення безперешкодної роботи журналістів під час виборів має стати одним із визначальних напрямів роботи всіх громадських організацій, які займаються цією проблематикою. Важливий момент – законодавче забезпечення діяльності спостерігачів від громадських організацій, яке б дозволило їм не діяти під прикриттям журналістських посвідчень.

Київська незалежна медіа-профспілка зі свого боку надалі має намір надавати відповідну моральну, консультаційну і юридичну підтримку журналістам, які стикатимуться з фактами перешкоджання професійної діяльності.

На наше переконання, вже найближчим часом журналістській спільноті необхідно виробити арсенал адекватних форм захисту своїх прав і план відповідних конкретних заходів, які мають привернути увагу до чергового посилення тиску на пресу.

На сайті КНМП можна ознайомитися з Таблицєю та Хронологією конфліктних ситуацій в медіа-сфері України за квитень 2004 р.

Київська незалежна медіа-профспілка: info@profspilka.org.ua
Одеська Незалежна профспілка журналістів: npj@farlep.net